Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Дни без счета . - Николай Зимин Что мне весь мир с безумством зла
И поклонением иконам ,
Когда вся жизнь подчинена
Бездушным , каменным законам .
Что мир , когда средь слов любви ,
Из дел любви мы не находим .
Слова красивые к груди
Ведь , не прижмем , не приголубим ...
