О прощении к себе
Инок59
-Если все в сборе, то начнём пожалуй,
Степенно хладный РАЗУМ произнёс.
-Нам надо рассмотреть несколько жалоб,
А времени как водится так мало,
Давайте не затягивать вопрос.
-Докладчик СОВЕСТЬ, изложите кратко,
Свои претензии и в общем суть проблем.
Не потерплю с мест реплик и нападки,
ЧЕСТЬ,- Вас прошу, следите за порядком,
Провокационных избегая тем.
СОВЕСТЬ, краснея, обратилась к залу,
-Товарищи, который день подряд,
Меня клюёт завистливая ЖАЛОСТЬ,
ГОРДЫНЯ с НЕТЕРПИМОСТЬЮ ввязались,
О ПОКАЯНЬЕ день и ночь твердят.
-Желая разбудить в них СОПРИЧАСТНОСТЬ,
Оно к ПРОЩЕНЬЮ призывает их.
Они ж прощать, готовы только *частность*,
Целесообразности не осознав в УЧАСТЬЕ,
Мол,- *Боливар не выдержит двоих*.
Дебаты разгорелись в одночасье,
Так нужно всех прощать, иль всё же нет???
Ведь распыляясь не построить счастья,
А ДУШУ раскрыв миру, не пропасть бы,
Ну кто подскажет правильный ответ.
Кипела ЯРОСТЬ, злобно НЕТЕРПИМОСТЬ
Высокомерно хаяла ЛЮБОВЬ.
-Мир так жесток, зачем скажи на милость,
В руках ты с ПОКАЯНИЕМ явилась,
Нападки продолжались вновь и вновь.
-Так каждый час, ответствовала СОВЕСТЬ,
Я не смогла никак их примирить.
Уж нервный срыв схватить я беспокоясь,
Внесла вопрос, чтоб страсти успокоить,
В таком содоме разве можно жить???
Напрасно ЧЕСТЬ взывала о порядке,
Никто ни в чём не думал уступить.
НЕПРИМИРИМОСТЬ к злобе была падкой,
ГОРДЫНЯ ж, подлости переняв повадки,
Шипела яростно, не учите жить.
РАССУДОК мудрый, попросил вдруг слово,
-Вы меж собою ладите едва.
Не уважая мнения чужого,
Судить берётесь действия другого,
От Вас вот- вот взорвётся голова.
* * *
К *себе* вначале подойдя с ПРОЩЕНИЕМ,
Вы ощутите, как ЛЮБОВЬ чиста.
И уже с новым мироощущением,
Поймёте, как глупы все столкновения,
А жизнь начнется с чистого листа.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
