Спокоен я, Господь помог,
Благословил тем ,что просил я.
Когда казалось-все конец,
Меня наполнил Своей силой.
Как Он велик и всемогущ,
Не устаю Его я славить.
И твердо верю только Он
Своей любовью не оставит.
Теперь за дело, все смогу,
Я чувствую Его заботу,
Но не смогу в церковь пойти,
Так много у меня работы.
Я расскажу лучше друзьям,
Я поделюсь благословеньем,
Иисусу славу лишь отдам,
Я прославляю Его пеньем.
Я передам, что нужно мне,
Пусть группа молится в единстве,
В молитвах, сердцем вместе с вами,
Я вместе с вами в своих мыслях.
Нет, нет Господь, лишь только Ты,
Лишь Ты один на первом месте.
Ведь много дел есть у меня,
Но Ты навечно в моем сердце.
Комментарий автора: Бывает, получив от Господа то, о чем просили, мы успокаиваемся. И постепенно все больше погружаемся в мирскую жизнь.Все еще веря, что от Господа мы не отойдем.
Смотрите, братия, чтобы не было в ком сердца лукавого и неверного, дабы вам не отступить от Бога живого.
К Евреям 3:12(и далее)...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
